Олена Коршун
Прийди до мене у ночі
Солодкий спогад залиши.
Тепло долонь, тепло душі -
Все об'єдналося в тиші.
Коротка мить де ми - не ми
Намить загублені в пітьмі
Я дякую за можливість жити,
Мріяти, надіятись й любити.
Я дякую за можливість йти,
Тримати голову лиш догори,
За тих, хто завжди впасти не дає,
Розуміє, підтримує мене...
Я вірила і падала щораз,
Я мріяла і діяла не раз.
На зустріч долі легко йшла,
Блукала та собою була.
Літала високо в думках,
У мріях своїх, своїх снах.
Не сумуй, усміхнись
І назад не дивись.
Було там багато всього
Та нема вже зараз того.
Хочу я, щоб душа
Твоя радісна була,
Я знаю профіль твій і твої очі,
Я пам’ятаю дні усі і ночі,
Турботу пам’ятаю і тепло,
Багато важило тоді воно.
Я знаю звички і уподобання,
І погляди твої й переконання.
Що ти є, що без тебе є життя.
Що ти є, що без тебе я є я.
Все шукаєш невідомості,
Все блукаєш у свідомості,
Наче всі шляхи тобі відомі,
Я з тобою не я,
Я з тобою тону,
Від цього життя
Я на дно іду.
Як же сталось це?
Тишина лише,
Тримайся, не здавайся,
Бо неможливого немає.
Живи, не переймайся,
Все швидкоплинне та минає.
Попри усе вперед йди,
І мрій своїх не позбувайся,
Не закривай своїх очей,
Я хочу любий в них завжди дивитися,
Скільки б не було ще ночей,
Я хочу в них з тобою загубитися.
Віддатись почуттям своїм,
Все зняти, залишити, оголитися,
Перегорни
Сторінку, що була,
Не зупини
Себе, своє життя.
І це пройде,
Як дощ оцей вночі,
Будь, ти просто будь моїм,
Єдиним й дорогим,
До серця милим тим,
Відвертим та простим.
Хто просто підійде
І за руку візьме,
Ти в моєму серці, ти в моїй душі,
Час з тобою, милий, кращий у житті,
Поглядом хапаю, дихаю, живу,
Дотиком голублю і у очах тону..
І до тіла тіло, музика одна,
І на двох хвилина ніжності сповна.
