Як пішак...(When the Pawn...)
Як пішак вже у грі, то стає королем.
Він наносить удари рядам жорстких лиць,
Переможе усіх ледь вступивши у ринг,
Бо нема кого бити коли розум – це міць.
Тож коли наодинці – тримайся себе,
Пам'ятай, глибина – це найвища з висот,
Діра
Фрустрація занадто звична
Я молода, а вона – вічна
Сильніша стала лиш останнім часом
Крихка і чиста, ніби кристалічна
Коротші стали дні, а довші ночі
Кожна клітина тіла знає, чого хоче
Вишня
Тут немає цвітіння, лише вічнозелена бездна
Того лісу, де не моє коріння і не мої весни
Залишившись одною обирай своє коло пекла
Так хотілось хоча б у п'яте, але моє то не далі ніж перше
Кров зелена від хвої стала, вдихай більше допоки можеш
То уже не біль у суставах, але легше так і не стало,