Розалія Блюм
Колись, здавалось буду жить не тут
Десь там, де розмовляють накше
Де вітер все ж тепліший, туди маршрут
Мій назавжди відлине й стане легше
Бо там, кажуть не життя, а казка,
Усе простіш, і ти захищений, так наче
Навіть якщо у вірності, я не клялася
Немов по недбалості мені чесніше стати
Уже, любий, не вийде
Я така є
І від волі до випадку
День випадковий у вічність лине
Схід сонця залишився єдиною
прикрасою
І тішитись тільки небом синім
і віршами як
Єдиною цінністю
На сяючих хрестах, диких і порослих
Там, куди всі зносять
У велетенських скорботах
В небайдужих руках..
Повзають на трунах комахи
Літають чорно сині птахи
В кімнаті не світло, не темно, палає вогонь
Закрити всі вікна, і тихо таємно
Бувати у простірах своїх долонь
Чекати на літо, чекати на осінь, чекати весну
Плескати у вимірах своїх і досі
Невідомих комусь
Стрибок у часі - я не наважусь,
Колись так мріяла потрапити сюди :
Де вірші в сльози, а не в радість
А погляди знайомих вже чужі..
Стрибок у часі, за десять років
Уявити можна - не буде війни
Червоніє небо, рум'яна калинОві
Хвилі бризи цілують ноги
Сидить біля моря старий сивий
Зустрічає поглядом хвилі пороги
Шукає пес його схвильовано гілку
Намагаючись знайти найбільшу
Десь ти, вдалині і у своїй квартирі
П'єш свіжомелену каву потроху
Де небудь, збожеволіти, де мені тобі не звеліти
Ми зустрічаємося як прикмета до катастрофи
А може бути у всесвіті, в якому ми тоді знаходились
Папір м'ятий, ранок ранній
Чорнило висохло і втекли знання
Зворушили душу гілки колючі,
своєю дрімучістю, промінчики проламуючі
Не кожен день пишуться вірші
Та виживання має римуватись
Про те, як ти хворієш на самоті
Це має десь писатись й вихвалятись
Чи коли ти врятував кота
Чи коли побачив льоду візерунки
Віриш не віриш, та все ж нанівець
Стільки часу витрачено і зусиль
На те, що колись писав олівець
Все одно розказав краще біль
Все одно запамятався краще біль
а не рима паскудна зі старого вірша
Я люблю себе наодинці,
У кав'ярні, книгарні, мандрівці
Поряд з іншими, та вже ж наодинці
Так як дерева шелесчу листями
Так говорю, собі потаємно
Матюкаюсь , чи плачу буденно