Mon ali
Боже,
Почуй мою молитву!
Зі злом заклятим – битву,
Врятуй і збережи від лиха
Усіх дітей, усіх їх.
Її ім’я – Україна
Серця мого частина!
Краща за всі у світі
Інші чужі країни.
Тут, де цвіте калина –
«Всесвіт» – така ж мере́жа!
В ній мої вічні вежі, мої повітряні за́мки –
Падають у прірву між нами…
Де у кохання межі,
Нам с тобой – замки дверей,
А за ними – мир ответов
Только жаль, что думать неохота!
Мы хотели стать взрослей
И казним себя за это...
От чего-то, мы ничем, увы, не лучше тех детей!
Ні неба чистую блакить,
Ні смак повітря серед жита,
Словами не передаси
Це треба бачити. Тут жити!
Прийди-прийди сон,
До нашої хати
Прийди до маляти
Щічки цьом-цьом!
Світ один для всіх,
І земля одна!
Та чомусь на ній
Не одна війна.
Іди ворог, іди полем,
Між пророслі зерна.
Хто піде ним, той ніколи
Вже себе не верне!
Іди лісом, іди, ворог,
Соне-Со́нчику,
Дивний хлопчику,
Прийди в голівоньку,
Приспи дитиноньку!
Вітерець співає:
Баю-баю-баю.
Він маля колише
Тихше, тихше, тихше!
«Прийди прийди, сон,
Кожної миті
Я буду тебе любити!
Я буду про це говорити
Зійдуть квітами – слова.
Кожної миті – очам сяяти й горіти,
Раз, два, три, чотири, п’ять
Всі притихли, всі мовчать.
П’ять, чотири, три, два, раз
Дітям спати саме час!
Десять, дев’ять, вісім, сім –
