Богдан Юрковський
И горы с плечь. Среди туманов,
Сияя золотым мечом, увы, но я тут не при чём,
Шёл рыцарь с весткою желанной,
Ведя дружину за плечом.
Шёл весь в крови и Боже правый!
Синє небо і зорі, синій птах, що у небі літає,
Синій кит що блукає у морі, синій дід шо горівку шукає.
Ти єдиний такий бліднуватий, а всередині сірий мов дощ,
А в околицях міста у хаті, мама жарить зажарку під борщ,
Темна ніч, лиш крізь штори на зорі поглянеш,
Заснеш і крізь сни, і крізь мрії летиш,
Прокинешся, з теплої постілі встанеш,
Приляжеш назад, так і вічність проспиш.
Прокинься, відчуй тої реальності подих,
Це зараз море і пісок,
Колись було прекрасним інше,
Польові квіти й колосок,
Як було весело раніше.
Це зараз фото в інстаграм,
Горит внутри всё, и не зря
Болит, как вдруг на раны солью
- Всего лишь лучшие друзья,
То, что вчера считал любовью.
Наш мир печален и жесток
