Р. Спокій
колись
давно
я мав
хороший спокій
тепер
Я так її любив,
Неначе сон забувши
Вона, незнана досі осінь,
Яка мене грозою душить
курить
нельзя
забыть
и жить!
не люблю пафос днів,
і вічні однотипні зорі
напевно снігдощів
зробив всі листяпарасолі
втомився, знав,
Найкращого тобі вечора тоді
І вихідних, які крадуться мов коти
І сумно наче, тут до речі,
Такі ось всі мої вірші
не хочу більше чутись!
хочу, у собі знайтись!
не хочу більше бачити повітря!
хочу, розуміти всі ті прокляті вміння!
Мені заполонили зиму,
Весною стало мокро, дуже
І літо трішки віднесли
А осінь,..! Прекрасна осінь!
Це є мої улюблені часи!
викурити
сигару
думок
закурити
за даму
життя
Голова болить мов струни,
А душа говорить?
Ні, неначе душить
Мов сьогодні мури рушить
писать,
спросить,
упасть,
любить!
нельзя!
мій подих зупинявся,
вона як та кров червона!
ли́шень синя, як гроза!
мене накрило наче сти́ха,
її життя, і подих та уста
люди
идиоты
как те
безмозглые
истоты