Неоніла Гуменюк
Замінили ви маму і тата,
Коли ми першачки-школярі
Прийшли в школу знання здобувати.
Ви терплячими дуже були,
На "чому" наші відповідали
І пояснювали як могли
Ближнього завжди любити
І не зважати на безліч хвороб,
А жить, працювати й творити.
Та намагатись чогось досягти
В житті, щоб залишить нащадкам,
Кохати і впевнено йти до мети,
Бурштинове й золотаве,
Лиш шовковиця зелена
Край городу біля клена.
Та й для неї час настане,
Коли листя іншим стане,
Бо пожовкне й потемніє,Може трохи й посіріє.
Та усмішка привітна гріє теж.
Хоча тебе давно уже немає,
Тих днів щасливих більше не вернеш.
А спомини-птахи усе літають,
Приходиш в сни, матусенько моя
І ніжно й лагідно до себе пригортаєш,
Та випадково стрілися якось.
А виявляється - нам по дорозі.Вийшло так,
Що ми пліч-о-пліч літ багато ось.
Підтримуєш мене у всьому, любий мій,
Потрібна моя поміч і тобі,
Разом легше долать життєві труднощі,Ділити радість світлу теж навпіл.
Подарувало літечко зозулі,
Вона зраділа їм, але не взула,
Поклала між зеленої травички.
Ними милуються усі, хто тут буває
І птаха нахвалитися не може.
Звуть його "сто голочок".
Він почує небезпеку
Заздалегідь іще далеко,
Швидко скрутиться в клубок,
Не страшний йому ні вовк,
А ні лисонька-кума
Який вступатиме скоро в свої права,
Щоки рум"янитиме яблукам зеленим
Й завершуватиме він іще й жнива.
Зелен-отави покосить устигне,Розсипле, як намисто вранці роси,
Роздмухає вогонь на горобині
І зустрічатиме уже красуню-осінь.
Душею вони завжди молоді,
Їм компліменти треба розсипати,
Неначе зорі в небі голубім.
І берегти й леліяти, мов квіти,
Коханням огортати їх серця.
На крилах щастя зможете летіти
По річці пливе, ніби човник маленький.
Осінь же пізня, тремтить він. промок,
А хвиля відносить його так далеко.
Тримається ж стійко.На нього іще
Сіла пташина мала відпочити,
Крихітні крильця стомилися вже,
Тихими кроками
Осінь ступає.
Так рік від року.
Змінить осінню
Пору чудову
Інша картина -
Так тихо-тихо підійшла.
-Як ти там, доню? - запитала,
Легко торкнулася плеча.
Дивилася на мене ніжно,
Ми ж так не бачились давно,
Вже літ багато відпливло,