Неоніла Гуменюк
Солодила медункою губи,
До любові ще кликало теж мене
Тепле літечко, наче до згуби.
Пані Осінь з"явилася в золоті,
Прохолодою вже освіжала
Та лелечим крилом замахала
І кожен у житті п"є його,звісно
Та не шкодує він про оту мить,
Коли уперше той напій любові
Покуштував чи трішки пригубив,
Хоч із солодкого зробитись може він
Солоним і терпким, стати й водою.
Хлібів колише вітер позолоту,
А між стебел - червоних маків рай,
Землі краса незаймана й щедроти.
Волошок-хвиль гойдається блакить,
Всміхається овес у вуса довгі.
Природи чудеса переплелись
Водоспадом додолу стікала,
Іскриста вона і така золотиста
Красою усіх чарувала.
Купалися в ній дві берізки-подружки,
Немов жовтокосі русалки,
Скидали із себе листочки, мов стружку
Так душу мені тішать всі роки,
Рожеві, білі,жовті вони зранку
Вітаються зі світом залюбки.
А на пелюсточках краплиночки прозорі,
Роса на сонці сріблом виграє.
Я так люблю трояндове це море,
І стовбури мають широкі-широкі.
Хоча вже дуплаві, всі майже посохли,
Бо кілька віків тут ростуть вони врешті.
Тримаються все ж, зеленіють ще зрідка
І навіть цвітуть та приваблюють бджілок,
Які прилітають сюди дружно влітку
А чи сльза осіння,
Скапує вранішня роса
З черешневого гілля.
Неначе золото блищить
На косах у берізки.
А коли раптом задощить,
Теплий свіжий вітерець,
Одягла весна обнову -
Сукню зелену чудову
Та й пустилася в танець.
Закружляла, закружляла
Поміж кленів та беріз,
Вертає у юність його аромат,
Коли ми щасливі під ним зустрічались,
П"янив отой запах закоханих нас.
І поринали в кохання обоє,
Забувши, що може хтось бачити нас.
О!Як було добре тоді нам з тобою,
Я запитати хочу вас.
Золото осінь розсипати
Вже почала навколо нас.
А як вона прощатись буде,За нею плакать теж не слід,Бо зимонька-зима прибуде
І сіятиме всюди сніг.
Він ляже на поля й дерева,На сонці сріблом засія.
Чи вкатаною дорогою
Усім крокувати легко так,
Але не цікаво, їй Богу.
А шляхом вперед тернистим
Долати підйоми й спуски,
Задумав що - не відступиш,
Літав, літав, та й притомився,
Пустився бігти навпростець
Та й заблукав, з дороги збився.
Повис у вільхи на гіллі,
В кущі заплутався глодовім,