Аліна Андрущак
Не шукай в його серці притулку,
Не буде у вас майбуття.
Він за тебе не дасть ні копійки,
А ти за нього б віддала життя.
- Разом нам не бути. Поставимо крапку.
Замело всі дороги, згоріли мости.
- Попрощатись хоч можна?
- Не варто. Краще по-англійськи піти.
Знову плаче, моя Україна.
Не дощем окропилась земля,
А кров'ю її вірного сина.
VIII-XI века – славная наша эпоха.
«Варягами» нас на Руси величали.
Жили тогда мы довольно неплохо.
Врагов своих в страхе держали.
Никогда не боялись смерти в бою.
Часто смотрели ей прямо в глаза.
Знову граєш якусь роль.
Скажи, скільки ще маєш масок?
Ніколи не бачила тебе справжнім.
Хоча, на очах не носила пов*язок.
Догорають мости.
Я сама їх підпалила.
Полетіла б в світи,
якби не зламані крила.
Пишу вірші, тобі мій адресате.
Лягають букви на рядки несміло.
В житті твоєму колись я грала роль,
Але виходила вона так не уміло.
Може з мене погана актриса,
Чи сценарій був той поганий,
Кажеш, що залишилась одна,
Бо ти іншу собі знайшов?
Милий, та я була самотня,
Ще до того, як ти пішов.
Ми з тобою, мов два кораблі,
Що пливли до спільної пристані.
Мандрували одним океаном-життя,
Але завжди тримались на відстані.
Знов напишу тобі щось (аби було) без сенсу.
Гордість від мене пішла, махнувши рукою.
Навіщо питати якогось там екстрасенса?
Й сама знаю, що ніколи не буду з тобою.
Так, мені боляче, але вже не плачу.
Не єдина, кому щастя в житті не дісталось.
Механізм запустився. Не зупинити.
Слова, мов камені, кидав в мене грізно.
Та до ранку зумію себе зцілити.
Дні без болю такі короткі.
Коли боляче - тягнуться вічно.
Не щира посмішка на фотках,
Чесно кажучи, виглядає епічно.
Не кажи, що ти мене любиш.
Ну навіщо ж цієї брехні?