Тінь ...
Коли немає що сказати
Мовчати краще за усе,
Не треба дурнів розважати
Розкішномовними есе.
Балаканина пишномовна
Нічого справі не дає,
Життя це боротьба постійна і безжальна
На виживання з небезпекою загроз,
Це не прогулянка по часу розважальна
В саду квітуючих жоржин, троянд, мимоз.
Цей бій з буденністю кривавий і нещадний
Щодня й щомиті вимагає відкоша,
Падають зорі в долоні
Дітям і людям блаженним.
Марно сиджу на балконі,
Лишиться сон нездійсненним.
Мрія натхненно красиво
Тільки у снах прилітає,
Вы сегодня такая красивая,
Так чарующе нежно милы.
Вашей грации тень молчаливая
Наивысшей достойна хвалы.
Вы сегодня печально мечтательны,
С грустным вздохом к цветам наклонясь.
Сиділа доля край дороги,
Чекала кращої доби,
Натерла бідолашна ноги,
З обличчя спала від мольби.
Молила Бога сили дати
Знайти сірому-жебрака
І хай для мене щастя не дано,
Нехай страждати змушений до скону,
Я проживу свій жереб все одно,
До подиху останнього й прокльону.
Я все переживу що Бог послав,
Гризоти, муки, відчай, біль і сумнів,
Зима холодна мов самотність
Приречена на тоскний сум.
Морозить душу остаточність
Не здійснених бажань і дум.
В польоті впала змерзла мрія
Ущент розбивши сенс життя.
Для всього є межа й пітьма і світло
Пронизують безодню навпростець,
Між ними на краю життя розквітло
Яке подарував нам Бог-отець.
Спочатку слово й з ним Адам і Єва
З'явилися у божому раю,
В конце концов я вам не должен ничего.
Под этим небом в этой жизни все мы люди.
Я не отдам ни мига счастья своего
И пусть меня за это Бог сурово судит.
В конце концов вы ничего мне не должны.
Мне ни секунды счастья вашего не надо.
Мой Бог ...
За что мне жизнь такая суждена,
Что рвёт на клочья душу тишина,
Что в плен печали радость отдана,
Что лишь сквозь ненависть любовь видна
Как отражает Солнца свет Луна ...
Безгрешная безоблачная даль
Раскинулась надеждами играя,
Ей прожитого прошлого не жаль,
В ней каждый грешник смог дойти до рая.
Но лишь насущным днём она придёт,
Всё вспомнит, все грехи пересчитает.
Пораненим звіром навколо дивлюся,
Скривавлене серце від болісних дум,
І згадую чорта і Богу молюся,
В душі оселилися туга і сум.
Немає розради, прихистку немає,
Не бачу в майбутньому світла в житті.