Тінь ...
Серденько скривджене, пташко поранена,
Б'ється у відчаї, в грудях тріпоче.
Сумом безмежним душа затуманена
Бачити білого світу не хоче.
Туга з очей не зникає не зводиться,
Наче з безодні пітьма охопила.
Звезда моя, я ждал тебя во тьме,
Чтоб ты хоть на минуту засветила.
Никто не знал как трудно было мне,
Как тяжело, как одиноко было.
Я думал, я старался, я искал,
Боролся и страдал, терял - но верил.
Что ты знаешь о солнце
Если не был на фронте,
Если смерти не видел,
Если маму не звал.
Если гроба оконце
Сердцем не ненавидел,
З розбитим серцем люди не живуть,
В скривавленім житті немає щастя,
Думки дощенту мозок розірвуть,
Вертаючись до першого причастя.
Тоді надія, віра і любов
Життя щасливе й довге обіцяли.
Втомлена, зламана, зморена, змучена
Впала душа у безодню засмучена.
Довго літала у пошуках благості
Щоб доторкнутись до Божої радості.
Довго волала про милість із ласкою,
Марила милою дивною казкою.
Україно моя, безталанна нещасна країна.
Чом народ твій мовчить плазуном на догоду чортам ?
Замість краю квітучого в очі впадає руїна
Й зубожіють згорьовані люди нескінченно там.
На родючій землі не росте всенародне єднання
І Свобода і Рівність з Братерством чомусь не ростуть.
Ночью морозной сугробы искристые
В сказку волшебную нас привели.
Первой любви чувства нежные чистые
В Ингерманландии мы обрели.
Зимняя сказка узорами дивными
Нашей любви украшала мечты.
За світлом дня настане ніч,
Пітьма опуститься усюди,
Розставить пастки зусебіч,
Примарами жахати буде.
Полізуть вурдалаки скрізь,
У душу вчепляться кігтями
Зоре моя, зоре ясна, зоре невблаганна.
Доле моя передчасна, доле безталанна.
Нема щастя нема волі моїй Батьківщині,
Знову хоче панувати москаль в Україні.
Запроданцям, посіпакам гроші обіцяє,
Тим хто радо українців на війні вбиває,
В небі синім сонце сяє
Посмішкою свята,
На добро благословляє
Світло розілляте.
Променям радіють люди,
Йде весна з розмаєм,
Над Финским заливом летают вороны,
Они себя чайками мнят,
А в водах прибрежных медузы-горгоны
Русалками зваться хотят.
Они свою прошлую жизнь вспоминают,
Счастливые светлые дни,
Ветер весенний поглаживал листья зелёные,
Нежно шептал о романтике в дальнем скитании,
Слушали-верили ветру листочки влюблённые,
Грустно вздыхали дрожащие при расставании.
Очень желали листочки полёта свободного,
Чтобы лететь вместе с ветром в любом направлении,
