Анастасія Добродій
Я так боявся зради
Я боявся, що ти не напишеш
Я горів думками про тебе
Я тобі писав, оці вірші
Я бачив у тобі всесвіт
У тобі бачив я мрію
А я хочу лягати спати, о першій годині ночі
А я хочу засинати, та не бачити твої очі
Як на небі немає зірок, так не має мого кохання
Ти знаєш все сам, але тебе я відпускаю
Як листопад зриває листки
Як зимою, все вкривається льодом
Тобі потрібна лиш була причини піти
І ти знайшов її у якісь дурниці
А вона не знаючи життя
Пішла за кордони столиці
Вона шукала всесвіт у ньому
І таких доречі було багато
