Анастасія Перковська
Диви, як посміхаюсь я з тобою!
На віях розпускаються троянди.
Ти шепчеш, що поділишся зі мною
Чимось своїм насправді сокровенним.
Там вітер за вікном гойдає пальми,
Інколи дороги мені мало.
В ніч, коли стемніло й прохолодно
Вкрию твоє тіло простирадлом
Дихатиму в такт нічних мелодій.
Хочеться летіти цілу вічність
