Артур Саковець
Хтось стеблом увіткнув троянду колючу
В менш чарівне серце — пробив його наскрізь
І як на цвіт поглянути захочу
Чую шепіт кровний: "Благаю, зупинись"
А ті пелюстки такі чудові, пурпурові
І як ж не глянути хоч на однесеньку із них?