стільки спогадів, коли бродиш рідним містом…
підбори важко цокають вузькими провулками
чіпляючи каміння кричиш (матом)
і далі прямуєш рішучими кроками.
чудове місто, з якого мрієш поїхати!
до столиці пробитися, щоби всі побачили,
як ти гниєш без батьківської хати…