Liudmila Liudmila
Знаєш, я навчуся жити без тебе,
Навіть навчуся тебе не любити.
Та у житті більш не бачитим неба
Так як без тебе і нього, не жити.
Я очі закрию, й сховаю чим глибше
І серце сховаю, ще даліше ніж очі.
Я вже не хочу ні кохання, ні спокути,
В мені усе умерло і руїна це мій дім.
Я лиш бажаю спокою ковтнути
Щоби у серці тихо стало всім.
Щоби замовкли всі минулі далі
І люди, що пішли, ніколи не прийшли.
Я випила до дна усю тривогу
Настільки сильну, що до тошноти.
І лиш бажаю це забуть дорогу
Щоби до тебе більше не прийти.
В моєму серці більш нема нічого,
Кохання подалось бродити в світ.