N. Sh.
На тебе осінь, повна диваків,
лягає вереснем, цілує і сміється.
І листя жменями кладе до серця,
любов витягує із закутків душі.
Тут несподівано неждана зустріч,
Твої ноги збиватимуть росу
з трави та ще не забраного сіна,
світанок цілуватиме коліна
промінням майже теплим.
Відчути б мить оту святу,
Якби тобі від ендорфінів рвало дах
опісля дотику нерідних смигм і стрептококів,
то твої приголосні я б лабіалізував,
монофтонгізуючи тебе отут дифтонгом.
Якби в мені застигла синя кров
Ти на мене лягла так біло,
можливо тому, що я - негр
(на полі минулого літа
засмагав у рідного діда).
Або такі мої гени.
Заплутався. Та не в волоссі твому -
між сотні інших уподобаних дівчат.
Цілую я. Та не твої долоні -
чужі повіки, губи, аромат.
І прокидаюсь я. І знову не з тобою -
Мадам, мадам, я пив вино,
з горлянки хляв у себе хвилі.
Червоно та півсолодко воно
котилося й текло у моїм тілі.
Мадам, і Ви п'єте з горла?
Ти лежатимеш обличчям у подушку
І тіло тремтітиме, наче від холоду.
Останнє, що скажеш, то буде "о Господи!"
І далі вмиратимеш без подиху й голосу.
І я лежатиму, проб'ю стелю поглядом,
Дикий острове з рожевим пляжем,
легіт твоїх лісів зупиняє мій шторм.
Штурм обривається у першій же фазі,
як фразу оргазм обрізає тоненько листком.
Твої води навколо солодкаво-солоні:
в приглушеному світлі каварні
ніжно торкайся коліна
її
підіймайся повільно до спини
залиш по цілунку кожній губі
Між твоїх ніг на мене дихало теплом,
стікало щедро слиною,
я ж розвернув тебе до себе спиною
і входив в тебе, мов кийком.
Ти не вертілась, не пручалася,
