Неоніла Володимирівна Гуменюк
Десь там у долині
Біг струмок веселий
Швидко та невпинно.
Біг попід горбочок,
Де росли берізки,
Поспішав струмочок
І пам"ятаймо мить, коли любов цвіла
Трояндами, ромашками, тюльпанами,
В серці запалила іскорки тепла.
Життя таке коротке й швидкоплинне,
Літа біжать так стрімко, мов бистрая ріка.
То ж бережім, шануймо ми любі "половинки",
І збивали на траві росу.
Пам"ятаєш, ми були щасливими?
Спогад той і досі я несу
У своєму серці полум"яному,
Там вогонь кохання ще не згас,
Ще й сьогодні зіркою яскравою
Їм років по триста.Які вже й посохли,
Котрих розкололи навпіл громи,
А деякі радують цвітом і досі.
У спеку під їхнім тінистим гіллям
Приємно посидіти.Тут прохолода.
А восени вкрита всенька земля
Зелені були вчора,
А нині ось знайдеш ти
Рожеві та червоні.
Їх сонце цілувало
І слід свій залишило,
Щоб ти і я зірвали
Перегорнув багряний жовтень,
Прийшов сердитий листопад,
Жбурляє вітром листя жовте.
І репутацію свою
Дощем підмочує плаксивим,
Хоча його я теж люблю
Біля хати голуби,Ніби всім сказать хотіли:
-Ти люби, люби, люби.
Так, як вмієм ми кохати,
То не кожен зможе з вас,Щастя вміти дарувати
Слід повчитися у нас.
2020 р.
Дощ та сніг, а чи сльози сльоти,
Треба в будь яку пору щасливим
Почуватися й радість нести.
В будень теж, а не тільки у свято,
Слід знаходити свій позитив,
Бо прекрасного в нас так багато,
Зеленої травички,
Неначе вишиванки
Кульбабок жовті личка.
Далі - барвінок в"ється -
Блакитні оченята,
Вузька знайома стежка,
Та й давай змагатись,
Хто із них тут переможе -
Буде панувати.
Насупила Зима брови,
Морозом дмухнула,
Закрутила сніг угору
Ті почуття, що про кохання?
Але я знаю, слів не треба,
Лише поглянути на тебе
І ти в очах моїх читаєш
Все, що тобі сказати маю.
2017 р.
Полум"яніють між листків.
І для Романка й для Марічки
Й для Олечки цей плід доспів.
Всі діти люблять полуницю
З сметаною та цукром й без.
То ж нею запастись годиться,Щоб взимку смакувати теж.