Poems by Таня Гелетюк

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 › »

Іду

Іду алеєю по шурхотливім листі,

Іду в туманну далечінь…

Стоїть калина у червоному намисті,

А я дивлюся в неба голубінь.

І знову ти мені ввижаєшся,

В мої думки, до мене повертаєшся.

І ніби простягаєш руки,

І ніби вже не хоч розлуки.

Таня Гелетюк

Доля

Крик малятка, крик дитини,

Крик маленької людини.

– Гарна новина у нас,

Мамо, донечка у вас.

Але мама не радіє,

Навіть глянути не сміє.

Їй байдуже – донька, син…

Вона просить аспірин.

by Таня Гелетюк

Тобі

Тобі я вдячна за любов,

Якою жила і творила.

Й тобі я вдячна за брехню,

Яка мене колись «убила».

За щирість вдячна, за повагу,

За те, що приділяв увагу.

За те, що часом ображав,

За те, що трохи зневажав.

Таня Гелетюк

Я хочу

Я хочу бути твоїм сном,

Прозорим маревом за вікном.

Морським солоним бризом,

Нездійсненним вічним капризом.

Я хочу бути сонцем на вершечку лісу,

Щоб світити тобі крізь завісу.

Таня Гелетюк

Провал

Увінчався твій успіх провалом,

Потух лівий прожектор – кінець!

Ти стоїш за кулісами долі

Й поправляєш колючий вінець.

Ти так прагнув овацій і слави,

А навіщо, напевно, й не знав…

Ти шукав нове місце під сонцем,

by Таня Гелетюк

У моїх зап’ястях невпинно пульсує гаряча любов

У моїх зап’ястях невпинно пульсує гаряча любов,

Біле тіло втопає у світлі рожевого ранку.

Я хотіла тобі заспівати мелодію білих лугів,

Але пісню свою загубила в прозорім серпанку…

Розцвіла б у твоєму безмежнім саду

Полохливою ніжною квіткою.

Ти вдихав би мене кожний день, кожну мить,

by Таня Гелетюк

Я – чайка

Я – чайка. Біла. Мовчазна.

Я ще не вмію, але хочу так літати.

Я ще не бачила землі,

Але так прагну небо розсікати.

Я ще не слухала людей,

А так багато хочу їм сказати.

Я ще не вірила йому,

Але вже встигла сильно покохати.

by Таня Гелетюк

Я собі не належу

Я собі не належу… Я належу дощам.

І холодним туманом і морозним снігом.

Я належу вітрам сивим-сивим як світ,

Я цвітіння вишневе, я незірваний цвіт.

Я чужа і незламна, я нестримна й жива,

Мов та річка холодна, мов та річка стрімка.

Я дитина природи, нерозумне дитя.

І така безкінечна, як саме небуття…

Таня Гелетюк

За твоїм вікном

За твоїм вікном дощ проливає сльози,

Метушаться люди, кудись спішать,

І понурі та майже сонні

У заторах машини стоять.

Щось гукає таксист таксисту,

Чути лайку з «добірних» слів…

І отак відлітають у далеч

Сотні, тисячі схожих днів.

by Таня Гелетюк

Іду смілива і печальна

Зірвались з губ прості слова,

Благальний крик злетів несміло

Й упав на землю, розлетівсь

На сотні скалочок невміло…

Я їх, збираючи, тремчу,

Я їх та хочу поєднати,

Та розсікає тишу біль

І тихне змучене «кохаю»

Таня Гелетюк

Я навіки твоя

Далекі зорі в небі мерехтіли,

Про щось шепталися жита,

Вони стояли під вербою і мовчали,

А поруч тріпотіла пустота.

Вона торсала їх за юні плечі,

Шептала їй нервово: «Йде біда…

Ще не одна із твого ока

Впаде непрохана сльоза.

Таня Гелетюк

Де тебе, мамо, шукать?

– Мамо, матусечко рідна,

Де тебе, люба, шукать?

Я тебе хочу побачить,

Скільки всього розказать…

…Знову шум, знову гам,

Знову крики лунають,

Там, на кухні в диму,

Де про щось розмовляють.

Таня Гелетюк