Виктор Харламов
"День Побе́ды — праздник победы Красной Армии и советского народа над нацистской Германией в Великой Отечественной войне 1941—1945 годов. Установлен (!!!) Указом Президиума Верховного Совета СССР от 8 мая(!!!) 1945 года и отмечается 9 мая (???) каждого года. В 1945—1947 и с 1965 ( 20 лет не отмечался на государственном уровне!) года День Победы — нерабочий праздничный день."
Раздор о памяти не без причин,
Ошибка есть в трактовке ли, в Указе;
Да, День Победы был 8 -го ... - Чин
Ошибся или навредил? В проказе
Зірки прихильність мають, ні, - працюй.
Хоч титулів та почестей не знав...
Фортуна любить кращих, щастя буй
Не визнає лиш попіл від заграв.
Ось погляд сонця тишу визнає;
Десятки раз за сутки, по твоим,
Проспектам, улочкам пройду, проеду
И снова я веду с тобой беседу,
Мой Днепр - красавец... Всеми Ты, любим!
Твои мосты мой Днепр, что руки друга,
Дозрели ранние, святые к Пасхе,
Редис и лук, капуста и салат,
Картофель лучший... Им, у царских врат,
Нет рыночных путей... - от власти сглаз хе...
Кто навредил, кто обещал так много(!?),
Постарію, снігом вкриюсь, наче взимку все,
Як любов перехворію, любий мій... - спасе.
У журбі не ворушити нам минуле, ні
По тобі журюсь - жалкую, з серцем у борні.
Он за полночь одной всего лишь краской,
Неспешно оформлял свои холсты…
И становились все пейзажи сказкой,
Не мог не замечать полотен ты…
Вначале вдруг широкими мазками
Божок, маленької любові, спав
І поруч факел свій поклав.., неначе,
Де німфи непорочні, бал з заплав
Підстрибом правили... Скорись, юначе,
Дай факел чоловічої краси
Гибридная война… — война без правил:
Её ведут за спинами детей
И матерей, которых Бог оставил
На произвол тирана… Хоть убей.,
Она политики путяши радость,,
Враз, лід та полум'я, у почуттях любові,
Мені доводилось відчути почуттями...
Прекрасні у коханні... - гонорові,
Ще й не збагненні, інколи до тями...
Завалены ненужными вещами,
От кукол до одежды яркой, книг…
Мы иногда желаем просто сами
Отдать кому-то то, что «бум настиг».
В чуланах, на балконах, антресолях,
Як мучать, іноді зопалу, нас
Привабливі, чудові завжди очі...
Люблю їх, не шкодують серця час
Їх вогники, бо щастя звуть - охоче,
Днів співчуттям.., де лише зайве зле,
Так, бронзу, камінь, землю, море днів,
Сталеву твердь бажає смерть... В скорботі
Живе лишень сонет любові - спів
Народжений у щасті дива плоті.
Стихія відчуває забуття,
