Виктор Харламов
Вертит Богом Земля, странно., — Бог не заметил,
Что хранится так сяк сути тайна столетий;
Всем такие просчёты видны (?), знают дети:
Третий месяц весны, месяц осени… — третий
Вершинам горным утро первым льстит,
Луга сиянием своим целует;
Днём, неба свод, мглой, солнечных ланит
Улыбку солнечную спрячет всуе.
Блуждают тучи, чаще без забот
Чорнилу мозок допоміг усмак
Дух виразити, думку... Не погано,
Щоб від нового прірву знав мастак
І гідні вірші слав, як завжди, рано.
Не розумію цінного, пробач,
И в Киеве, и знойном Сингапуре,
В Европе, США, в Китае, и в Москве,
Его, одесский говорок в натуре,
Искал признания при солнце и луне.
У Блока, Северянина для Веры
Зачем Финляндии частица
И Халхин-Гола злой конфликт.?
Что отбирали, будет сниться
Не год, не два: "победы" крик.!?
Затем для Гитлера бравада:
Хвороби, немічність, каліцтво... - горе,
Прикованість до ліжка... - крапка... меж...
Життя стає жорстоке та прозоре,
За часом вільним марно вже не стеж...
То добре якщо є кому долати
«Вечір, він сліпий, глухий
від густого снігопаду.
Лебедячий пух до вій,
паморочиться до упаду.
Нічого не чути... Тиша.
На этой земле всех несчастий не счесть
И вот полыхнула война, днесь(?), — лет шесть…
Окопы легли вдоль границ государств,
Но стало их больше на несколько «барств»…
Є елементи від небес, вогню,
В тобі, є ще й від мене... Завжди слово,
Де думка прибуває, бороню,
Чи зриме, але в нім твоя основа.
Посольство від любові, що в тобі,
Метафор шёлка легкого презент,
Синестезия жалоб и нытья,
Предполагают в сигаретах «Kent»
Напалм и «Градов» алгоритм «ПутьЯ».
Сам музика для слуху, ще й коли
Безрадісно сприймаєш Музу... Лише,
Приємне, свариться на тебе злим,
Як прагне задоволень - заколише.
Чому у смутку радощі й любов
Гірським вершинам ранок лестить. Так,
Їх луків сяйвом ніжність поцілує,
Як золотом алхімії мастак,
В потворності від хмар.., бо втечу всує,
Призначили, дозволили... Всяк час,
