Виктор Харламов
Хай щастить Вам щодня і щоночі!
Хай думками не бавить печаль,
Хай засяють в любові жіночій
Всі бажання, як звабний кришталь!
Уставший от забот спешу в постель,
Сулящую желанный отдых членам.
Мой ум главенствует во мне теперь
И утомляет тело страстью плена.
Одолевают мысли, их строка
Всё в Киеве у Врубеля срослось:
Последний лик Христа и первый «Демон»,
С кинжалом девы миг… — вселенной ось.,
Все купола венчал с церковных тем он.
В Апостолы грядёт… — находит место
Вже чверть століття майєм жити, Боже,
За Конституції статтями… — Збіг?
— Бо саме шостий президент, негоже,
Ганебно так знущатись з Права зміг.
Янукозеків рикошет, бандитів…
Я помаду зітру зі щоки ніби зайву,
Неподатливий комір сорочки зімну...
Не вщухає душа.., серцем бажана сяйву...
Час ставати домашнім... Зникаю зі сну.
Повертатися знову до дому важливо,
Та вигадка, школяркою була,
Залишилась у творчому полоні,
Торкнеться знов горячого чола
Кохання терпкого, й на Оболоні...
Торкались руки тіла навмання,
Кто видел тех Кто «не забыт»(?),
Парады 20 — ть лет спустя ли.,
Калек, обрубки их., власть «в стыд»
Не обращала… В ад реалий:
Смрад и осколки тел солдат
Мчать хвилі, прагнучи на берег; стеж,
Їх пристрасть вічна, повсякчас жива.
Життя хвилин у пам'яті без меж,
З народження до смерті див жнива.
Ми, світ побачивши, в світи йдемо,
Служіння муз не терпить суєти;
Прекрасне має бути величаво:
Та юність завжди радить нам лукаво,
Гучні нас мрії радують мети.
Всеж схаменуться - пізно, ми у "брами"!
Роздвоєними бути нам віки;
Любов ділити неможливо, ясно...
Ганебно, не законно гомінкі
Любові примхи, "помічали" вчасно.
Тебе це не торкнеться і лиця
Ах, сколько роз, ромашек, незабудок
Цветочный мир подобен божествам,
Бог, сколько роз, ромашек, незабудок;
Есть гибискус, азалии.., рассудок..,
Любви их.., избранных, знакомых вам...
Війна не бавить від уваги спадки:
Ти мить останню не відчуєш, лячно...
Снаряд, ракета, куля, - долі кратки,..
Свої... - убивць, не зрадять необачно.
Учора 26 -ть ракетних левів,
