Бахтіяр Єлчуєв
День добіг до кінця. Якщо довго сидіти у стінах,
то під вечір повітря на запах як мед і бузок,
у цей час на базарі усе продається в уцінок,
забивається трафік, частіше зникає звʼязок.
В протилежному домі все більше жовтіючих цяток,
А.М.
Нізвідки, нікуди пишу листа,
вербальний аналог російській рулетці,
бо ніч, що патрон твій, завжди холоста,
і це, якщо чесно, не ліпше смерті.
Відчиняються двері міських кавʼярень
(чи вони зачиняються — важко знати,
за законами жанру від «я» до «я не»
відстань не більш метражу кімнати).
Двірники, як і в жовтні, колотять листя,
Я вже віддав себе пітьмі і тут на подив
отримав другий шанс на другий подих.
Напевно, це і є життя — тонути
і виринати, то не бути в нім, то бути,
чолом врізатись в камені підводні;
я не впізнав себе у дзеркалі сьогодні.