1. ти пиши лиш
ти пиши лиш
не полишай писати
і вкладати все серце у кожен розбитий рядок
має хтось на землі цій жорстокій усе записати
вкласти тіло і душу в заримований світ помилок
не сиди і не думай
для думки часу замало
кожну думку краде хтось як струмінь живої води
у час спеки
пиши
не зважай чи доречно чи вдало чи може невдало
правда любить зникати і любить щоб її несли
вона часто ховається в серці розбитому кулею
або плаче закрита в чиїхось вустах через тиск
виривається слізьми у жінки що стала зозулею
чи крізь лезо що вбитому тихо промовив блиск
правда хоче кричати та споконвіків безголоса
а поет голос має дзвінкий і гучний
розкричися хоч здавна смутна ти і зовсім боса
повідай
бо твій голос для правди досить значний