5. кожен день ставав чорними літерами
кожен день ставав чорними літерами
на білому аркуші нового життя
хоч настала весна але перестали родитися квіти
а найкомфортнішим місце стало старе укриття
пригадались усі найтепліші слова любові
і прокинулось в кожного спільне серцебиття
й вишиванку згадали де хрестики всі кольорові
й наперед розфарбоване барвами наше життя
пригадали й про волю що Герб наш до нас промовляє
і Славень наш кожен з давніх-прадавніх часів
і що небо блакитне над нашим родючим полем витає
залунав на весь світ наш потужній козацький спів
я це все занотую у кожному-кожному слові
я вже знаю для чого я й з чого мені творить
як багато у нас тепер стало любові
як нам хочеться сильно кохати дихати й жить
сонце рум’яне вставало як і раніше
та не всі прокидались із вічного вже сну
все ж нас стало настільки усіх більше
що для себе ми створимо нову чарівну весну