Автопортрет
Я знов спустошений відсутністю душі,
а нутрощі наповнені солодшавим вином,
чого варте кохання без віршів,
чого вартує світ з відсутнім тихим сном.
Бродяга-чоловік витає між снігів,
і ноги його грузнуть поміж кучугурів,
шукав на гіллях лиш снігурів,
натомість відшукав він лиш паскудів.
Немає каяття тому бродязі,
немає і у нього майбуття,
вино в крові у нього у звитязі
своєї долі ноша, й тяжкого ярма.