беру у руку жменю піску золотого
беру у руку жменю піску золотого
що з раю хтось ним засіяв сумні береги
і сиплю з долоні на землю без звуку гучного
лиш тиша підхоплює й плине в таємні низи
і доля уся в одній жмені за мить пропливає
і в миті купається щедро великий світ
як кожна піщинка з-під пальців моїх вилітає
так швидко міняються рухи прадавніх величних орбіт