божевільна та байдужа
Я тут, божевільна та байдужа
Засмучено відчайдушна, розсікаю горизонт
Своїм поглядом
Доля - безстія,
Крутить мною і вертить начебто ненавмисно
Але я розсипаюся під її ударом
Де б років, що продовжили мені щастя, відшукати
Те натхнення
І, те справжнісіньке
Недитяче, а доросле
Мислення
Коли аркуші крихких А 4
Розлетілися в міському парку
І я, в них занурившись, подумала
На щастя
Я напишу ще десяток подібних
Творів
А життя необережно й миттєво
окунає мене в десятки
вирів
Пролито стільки сліз
За старими А 4
У яких думки, здається,
просякнуті вірою
Щирі..
І тут божевільна я , та вже не байдужа
Довго чекаю, поки мой білосніжний папір,
Знаючи що минуле лиш телепень ворушить,
Сам напише твір