Буденність
У розпалі дня, у гамірі ідей,
серед числа машин і хламу
у натовпі відбійних молотів, людей
твій профіль ходить серед храму.
Серед мільйонів уст, у ропоті думок,
десь чую я знайому гаму
серед грубезних слів твій ніжний голосок -
я вип'ю і спалю сигару.
Не може бути, це мені здається -
товчу себе по голові,
в очах моїх ізнов мигнеться,
солодкі профілі твої.
Нехай це і не ти була, нехай понять підміна,
виходить розум втратив та дарма,
для тебе став я на коліна,
а це не ти і образу твого нема.