це режим виживання на вищих порогах
моє тім‘я змикається під натиском сонця
із гарячої плями випинається форма
без’язика плазма вже проникла у ясна
і гостріша оскАл
стає краще із зором
я умію сміятись
тільки рот криво гнеться
це режим виживання на вищих порогах
і життя проявляє свої ламані герці
де скінчається світло починається норма
а із тебе виходить
а із тебе виштовхує
випрямляє і палить і осушує надра
скільки усмІшок утрачено поспіхом
у гонитві за цим ідеальним кадром?
ми такі рівноденні такі без пояснення
нерозбірливі рухи серйозні обличчя
ось вона почалась - найпрекрасніша фаза!
так візьми її цілу -
проживи і вивчи
бо коли на тобі з обладунків лиш молодість
і одежа твоя на рідкому металі
щоб пройти до фіналу цю найдовшу розповідь
я тебе як себе вибираю