цей птах мовчить
цей птах мовчить, цей птах не зна ні слова,
ні складу, ані звуку,
ані відстані.
покритий льодом він лежить розхристаний
зі снігом в узголів'ї і піском.
цей птах не спить, цей птах не знає сну,
а з ним - сухої важкості пробудження,
його повіки, як човни натруджені,
колишуть опівнічну глибину
і ходить місяць по його ребру,
і перед себе світить образАми -
і сліпне птах,
спинається й сповзає
в слизьку позаприродну синяву
а я беру його під ніжну шию
і голову тримаю неприкаяну -
спада волосся голубими зграями
на мокрий лоб і постіль снігову
цілую очі - та нема очей -
скажи губами свій політ зачаєний!
не вперше, милий, я тебе втрачаю тут -
у ланцюгах повернень і падінь
і знову синь, ота вітрильна синь,
що застить все і входить у тілесне;
останній раз я до кінця був чесним,
як над тобою зломлений сидів
