дерево печалі
і снить в мені це дерево печалі
на жовтім гіллі золотаві ниті
хитаються над сяєвом опалим
а я би все віддав на цьому світі
щоб знов прийти під сонцеверху крону
і влитися у голубе міжвіття
дивитись так у прозелень бездонну
щоб і вона вдивлялася у мене
на тисячу своїх очей зелених
не розмикати пальців - охопити
цей стан роками виструнчений рівно
втонути з головою у обіймах
великих і пронизаних мовчанням
моє далеке дерево печалі
все що я можу це стулить повіки
щоб далеч ця глибока і сторіка
зміліла й відійшла за межі серця
маленький згусток вій твоїх торкнеться -
те чим я є
і те чим можу бути
скляним розливом і тремтливим звуком
_______________________________________________
на вузлуватих вітах пташка з півдня
для дерева заводить свою пісню.