духота
не маю ані слова, ні фактури,
сам у собі нужденний і задушений,
і хочу йти, і не бажаю рушити -
у натовпі стою
плече - в плече
сутужно диха плетиво речей,
одеж і тіл,
лише бракує викрику.
все мало їм, все тісно їм -
незвиклому
ще хочеться зробити крок назад
лимонний місяць поверта на спад,
ніч у віконці камери-обскури,
ніхто не вийде зі своєї шкури,
хоч як би не звивався поміж грат
сіль проступає з крісел і колін;
пірни углиб - і зарости коралами,
аби не бачили і не чіпали там
того, хто у сім'ї єдиний син