її
Поглянувши в карі очі, твої
Я зрозуміла, якою прекрасною буває осінь
З в’язким прикусом любові гіркої
Яку обирають наосліп.
І якщо признатись й бути чесним
То були найкращі миті того листопада
Але мені все ще не хочеться бути до того причетним,
Бо ти є та сама завада.
Ми залишились «ними»
В новий день весни
І стали такими чужими.
Але ти все таки мене пригорни
Бо незабаром почнуться зливи.