themoonfallnow .
кохай
рви
і гори
гори ділом, мрією та нею
щоб нарешті назвати її своєю
дай, ти вже собі ідею
знову та ж біль в ногах,
і твоя ненависть на тілі.
а в очах лиш страх і втома
і знову ти для себе-невідома;
і знову
це нова назва, нове селище та місто;
нові вулиці, будівлі та люди.
нові імена, новий вік та фотографії.
а для когось це частина, яку відривають
мені б вистачило твоєї посмішки,
адресованої не мені.
мені б вистачило твоєї любові,
не до мене.
ця війна була для неї черговим випробуванням від життя.
і можливо це буття,
не було переповнено ганьбою
але чомусь, все відзеркалювалось
бездушні тварі, незамовканні.
які змінюють лише своє бачення,
залишаючи один і той же сенс
свого існування.
бездушні тварі, непротовканні.
паніка починає свій шлях з холодних пальців ніг,
окутуючи кожну мою клітину
вона продовжує повзти до шиї
перекриваючи потік повітря.
серце відчуває тривогу.
Поглянувши в карі очі, твої
Я зрозуміла, якою прекрасною буває осінь
З в’язким прикусом любові гіркої
Яку обирають наосліп.
І якщо признатись й бути чесним
можливо
я хочу почути брехню,
ті слова для відкладення болю.
я хочу все таки мати волю