Летіли хмари і мене минала,
Летіли хмари і мене минала,
мене минали дні. І пелюстки
з відірваних троянд із вітром мчали,
залишивши в минулому всі сни.
Я довго думала над тим. Світало:
переливались світу кольори.
Чи то дорога вслід мені кричала,
чи мої кроки рахували всі вітри?
І знов гадала скільки років маю,
бо враження, що вже живу віки.
Я своїм словом тільки дощ займаю
і цих троянд плакучих пелюстки.
Вони мої найкращі співрозмовці,
бо теж летять, не знаючи куди,
але дитинно тішаться вітрам і сонцю
й дарують світу ідеал краси.