Літо йде босоніж
Травами шовковими літо йде босоніж,
Біла вишиванка і великий бриль,
Шаровари сині та широкий пояс,
У руках тримає ще й батіг Петрів.
Та коса на плечах, наче лезо гостра,
Поклепав господар ще заздалегідь.
Вийде на зелений цей безмежний простір,
Заходиться класти трави у покіс.
І запахне сіно свіже та духмяне,
Бо суниць у ньому дивний аромат.
Та мені дитинства роки нагадає,
Які не повернеш ти уже назад.
2017 р.
