Мережана ковдра землі
Зимовий день хлюпнув в обличчя сонцем,
Промінчики на волю відпустив.
Вони, мов зайчики стрибали по віконцях,
Запрошували до казкових див.
Сніжиночки. мов зіроньки маленькі
Ковдру мережили матусеньці-землі
Таку легку пухнасту та біленьку,
Що простяглась далеко по ріллі.
Срібна ота мережка-вишиванка
Засяяла, мов зоряний вінок,
Ковдру вітрець підбити намагався,
Щоби земля не змерзла у мороз.
2020 р.
