Ми не ті по своїй однині
Насправді ми не ті по своїй однині
Ми живі - прозорі майже невагомі.
Коли світла немає, і впала завіса
Дерешся на стіни ніби не людина.
голодна до ласки і теплого слова
Тварина, закрита для всіх країна.
Вийди з бункеру, стань щасливим,
Щастя приходить лише до сміливих.
Бути не зручним і трішки дивним
Щастя приходить лише до людини.
Питають несправжні як ти насправді
А ти відтискаєш на совісті штампи.
Зализуєш рани шукаючи крайніх
Вбиваєш себе за сумління останні.
Але ти щасливий хоч сам і не знаєш,
Бо часу ще купа, хоч ніби й не маєш.
