Наснився сон. Провалля у безодню
Наснився сон. Провалля у безодню
Яким лечу у темряві на дно.
Шукаю длань рятуючу Господню
Чи Сатанинську руку, все одно.
Про мене з них ніхто не турбувався,
Забули певно душу у пітьмі.
До смерті я сумирно готувався,
Пригадував свої гріхи земні.
Гріхів для раю вийшло забагато,
Для пекла ще гріхів не дотягнув,
Й молився й лихословив винувато,
Й всесильним за байдужість дорікнув.
У тім падінні думка промайнула
Що мусив визначатися в житті,
Які гріхи втішатимуть минуле,
Які дадуть розраду в майбутті.
У вільному падінні час відсутній,
Там тільки простір що до дна веде,
А у його свободі незабутній
Є щось святе чого нема ніде.
Свята свобода вільного падіння
Споганена і скривджена в гріхах,
Осяяння дарує і прозріння
Й таврує грішні душі в небесах.
З тавром до раю зась, лише до пекла,
А там свої вимоги до гріхів,
Щоб кров була і боротьба запекла
З продажністю за тридцять срібняків.
В нескінченно безмежному падінні
Вже дна кортіло досягти мені.
Збагнув від світла в сонячнім промінні
Що падав я так довго уві сні ...
30.04.2021