Навіщо питаєш про це
Навіщо питаєш про це
За що тебе можна любити
Я в котре тобі розкажу
Що чудеснішої не існує
Твої очі прекрасні як світ
Шедевральні потоки надії
Глибокі що в них потону
І не допоможуть до нині
Твоє волосся казка в житті
Твої насуплені чорнії брови
Вії твої чомусь не веселі
Не дають мені зовсім спокою
Твоя посмішка з розуму зводить
Заміняєш ти сонце вночі
Губи манять тебе цілувати
Обійняти й нікуди не пускати
Руки мов промені сонця
Пальці чутливі твої
Як торкнешся мене щось в мені
Заграє фарбами мов навесні
Ти ідеал тут без спору
Буда б моя воля забрав
І ніколи тебе не віддав
Але є речі сильніші любові
Тож не судилося мені із тобою