Не бути
Нам не бути вже разом ніколи,
бо така нам з тобою судьба.
Поведеш ти дитя вже до школи,
а дитя не моє, бо нема.
І піде вона впертими кроками
до подальших вершин не дарма,
а я вниз упаду під осколками
під твоїм знаменом, неспроста.
Усміхнись наостанок, коханая
і промов наостанок слова,
що кохала мене, окаянная,
та не скажеш цього, бо нема.
Не залишилось слів і майбутнього,
не лишилось у склянці вина —
ти в компанії свого самотнього
его, бо лишилася нині сама.
Не судилося інших кохати
і любити всіх інших не слід,
бо лиш там, де вогню запалати
є і з попелу дереву плід.