НІ ВІРИ, НІ ДУХУ НЕ ВБИТИ

Народ Вкраїни точно не пробачить,

Й Госпо́дь їм то́го, звісно, не прости́ть,

Не каїться нелюдство це бидляче,

Прийшли усе розтро́щить, розломи́ть.

Життя забрали не́люди ці кляті

У мо́лоді, дорослих й немовлят,

Вбивають нас у нашій рідній хаті.

Вони за це живцем в вогні згорять.

Не каються й ніяк не схаменуться,

Із розуму вже вижили усі,

Парадом по Вкраїні не пройду́ться,

Пото́нуть в власній кро́ві, не в росі.

І стяг вкраїнський не́людам не зняти,

Й свою́ ганчірку, звісно, не піднять,

Не хоче й трупи та орда забрати,

Що здохли тут – не хочуть сповіщать.

Нам довело́сь жахіття це побачить,

Дитячий страх, і біль, і крик, і плач,

Ніхто й ніко́ли цьо́го не пробачить,

Госпо́дь усьо́му – головний гляда́ч.

Людей дірявлять клятії ординці,

Вбивають тих, хто хоче в мирі жить,

Та не здаються щирі українці

Й зуміли більше неньку полюби́ть.

Людей вбивають – не вбивають віру,

Й любов до України не уб’ють,

Супротив чинять українці звіру,

Тому́ війну ординці програю́ть.

За нами буде, вірю, перемога,

Не зможе нечесть знищувати нас,

Нам Господом прокладена дорога,

А їм диявол віддає наказ.

Ми ви́стоїм, ще трішки залиши́лось,

В серцях у нас всі ті, хто полягли,

По всій Вкраїні болем покотилось…

Простіть за те, що Вас не вберегли.

17.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022