Ніч на те, щоб прокинутися

Ніч на те, щоб прокинутися від денної біганини.

Насмикував на скрипочці розладнаних нервів,

                                                                       мов Паганіні,

переймався проблемами й фобіями чужими —

аж поки не тріснуло по ковадлу розжареним молотом

і не відчув серед ситих муку духовного голоду.

Хто ти, коли не маєш ні кола, ні двора?

Сплячих наяву проковтнула вночішня імла.

Запали хоч маленький світильник у морі мороку,

не прикидайся диктатора посмертною замальовкою.

Ніч несе по різних маршрутах.

Вночі вимикається Великий Комп'ютер

і можна відчути відкрите небо за бетонним склепінням.

Діти мегаполіса сплять по бетонних кóробах-скринях,

де ніхто їм останньої правди в обличчя не кине,

де живуть тіни тих, хто пішов, і понині.

Сумирно серед досвітнього парку. Спокій.

Мир молитовний царює глибокий...

2019-09-01

Comments(0)