ОПАЛЕ ЛИСТЯ
Опале листя під ногами
життям погаслим шелестить,
немов нагадує, що з нами
те саме буде в одну мить.
Душа покине тлінне тіло
і в небо зіркою злетить.
А серце, що відстукотіло,
ніколи вже не защемить.
Ступаєш в листя пожовтіле,
неначе у минулий рік.
Дерева мов осиротіли,
немов прощаються навік.
Зринає спогадів багато,
та особливо восени.
Листочкам є про що сказати.
Упавши, не мовчать вони.
Вони шепочуть про кохання,
Яке весною відцвіло,
про незгасаюче бажання
пожити всім вітрам на зло.
Опале листя під ногами
життям погаслим шелестить,
немов нагадує, що з нами
те саме буде в одну мить.
