осінь
осінь
о далечінь глибока
о жовтобока сіроока
задумана в туманних круговертах
уперта
надії повна
і сповна облита холодом помірним
вірна зимовій безнадії
готує пустоту оту
де скоро виростуть зелені мрії
о зачаровуючий світе
світи наскільки силу маєш
і відчайдушно мерехти яскравим листям
ненавмисно вкриває хай
і безтурботно огортає простір
постій зимо
ще дай насолодитись
щоби з путі не збитись
з путі до себе