Плюють у душу вміло, філігранно,
Плюють у душу вміло, філігранно,
Галопом йдуть, не скинувши взуття,
Журбу під щастя зводять так старанно,
Життя минає, йдуть без каяття.
Слова, як вістря, застрягають в душу,
Злітають в серце, як шуліка ввись.
Тепер поволі витягати мушу
Та ти живи: не бійся, не журись.
Щоб так майстерно плюнути у душу,
Пройтись гнітюче й вийти в німоті.
Мабуть так треба – клятву не порушу
Боюсь, лиш пропадемо в самоті...
11.2021р