починаю свій твір із легкої води
починаю свій твір із легкої води
застигаю часом десь на верхніх акордах
бо згадавши скільки у світі біди
посилаю усе десь далеко до чорта
ноти линуть а дні на місці стоять
як писати коли душа оніміла
як читати красу коли люди горять
мабуть в пору війни все на світі безсиле
кульмінація тиша і знову життя
мить народження мить прощання
кожна нота прямує у небуття
вічність ближча за страх і вагання
і фінальний акорд наче грім крізь світи
віддзеркалює давні забути пророцтва
світ ішов і ішов і дійшов до мети
не збагнувши в собі давній гріх первородства