подивитися б на себе з височенної гори
подивитися б на себе з височенної гори
вкотре крикнути що світ ще не до ручки
потьмянів змарнів у ньому стільки барв
що й життя не вистачить щоб висотати всі
подивитися б на степ наш і на ліс
кожен міліметр тоне в змістах
тягнеться до сонця чи до пекла
вибудовує шляхи і плине
подивитися б на плинності оті
утонути хоч на хвильку в хвилях часу
і збагнути всеосяжне і нове
вчасно викарбувати вселенську суть
тільки мріями себе годую тими
щоб дивитися на всесвіти з гори
і ловити плини найдрібніші
і розквітчувати світом цим себе