Пристрасть
Небесного тіла чудова краса
пітніє і краплі по ньому стікають,
в холодній кімнаті, неначе роса
губами з грудей я ці краплі збираю.
В цю мить поєдналось фізичне й моральне
і зустріч, і відстань, і пристрасть, і сум
тоді відбулося щось маніакальне
коли я губами торкнувся легенько до губ.
Стискав твої груди у полум"ї щастя,
коли цілувала ти тіло моє,
та я не достойний та більше не вдасться
розпестити плоть та тіло твоє.
На твоє вухо я шепочу: "Кохаю...",
що не впущу тебе із обіймів більше,
та знову я, кохаючи, чекаю,
коли навколо все постане іншим.
Ми станемо старшими на кілька місяців,
ми станемо мудрішими на кілька звивин
та все ж стискаємо ми руку у руці,
бо в нашій пристрасті ніхто уже не винен.